любі мої, в цьому жж я, здається, ніколи не писав про свої музичні вподобання, якщо не брати до уваги шальоних "ред елвісів".
тепер я це роблю!

його тачка коштує стільки, що мені доведеться працювати 6 років, 6 місяців, 6 тижнів і 6 днів, не витрачаючи при цьому жодної копійки. і ось він телефонує, і питає мене: ну чьо, чувак, как ви там развлєкаєтесь і празнуєтє? і голос у нього вгашений, ніби загашена пожежниками шкільна параша, підпалена учнями середніх класів. і я кажу йому доволі так тупо - чого? а він питає: сань, в каком ви клубє? я починаю в своєму кумполі перебирати спогади, намагаючись вдуплити, коли я востаннє щось святкував у клубах. і підвисаю, розуміючи, що я ніколи нічого в клубах не святкував. тому питаю: чувак, ти точно мені дзвониш? і він каже - тєбє, точна. я кладу трубку. за 15 хвилин набираю його. кажу - чувак, то ти точно мені дзвонив? тєбє - каже він, - но саня, всьо нармальна, павєрь... і туга в його голосі така безмежна, що будь-які межі оху...ть, дізнавшися про неї. бо не зважаючи на цю тугу він бере й каже - да всьо нормально, ізвіні. а коли я питаю - точно? він відповідає - стопудово. хоч ми бачилися за життя 5 разів...

розумієш вітьок, я тобі на сайті чесно розказав, по-пацанському чесно, як у мене в під"їзді вночі горів ліфт, як у мене повна хата диму була, хрєн вийдеш, як я пробував вийти на сходи й заповз назад навкарачки, я тобі розказав, як злякалося моє сонце тієї ночі. розказав, як були ліфтьори і як сказали, що на новий ліфт треба 50 штук. я тобі також розказав, що на сьомому поверсі інваліди. і що я, коли йду додому, то підіймаю їм сумки нагору. а вони потім самі ще хв 20 підіймаються без ліфту. я тобі розказав про старого з його сраною товстою болонкою. вітьок, ти би бачив, як вони лізуть в гору. старий кряхтить, бо розумієш, коли тебе ще в проекті не було, він уже курив біломор. а болонка... болонка теж кряхтить, але через те, що старий її любить і добре годує... і вона так відіжралася, що насилу переставляє лапи. і про молодих жінок я тобі розказував, які коляски по сходах вгору тягають. і про себе писав. писав, що мені, впринципі, не в облом кожного дня уже тижнів шість разів по десять робити туда-сюда по сто п"ятдесят сходинок. вітьок, мені просто за державу абідно... і за піарщиків, які тобі таку тєму підкинули...

валиш з роботи... але спочатку вирішуєш заскочити до клозету. прочиняєш двері й бачиш програміста, який замислено сидить на толчку... а все через те, що в нас на дверях клозету під защіпкою немає напису "lock". я би застрелився... а він житиме, от побачите... ctrl+alt+del...

16 жовтня, 18.00
книгарня "Є"
вул. Сумська, 3
/вхід вільний/



УВАГА!
Видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля" та книгарня "Є" запрошують на презентацію нової книги ЮРКА ІЗДРИКА - "ТАКЕ"

--- у програмі: літературні читання, спілкування з автором, автографсесія та море позитиву

* використано фото Ростислава Шпука

3 жовтня /субота/ 17.00

Книгарня «Є»

вул. Сумська, 3

 

обміняй НАБРИДЛУ книжку на НОВУ!

хочеш, аби ТВОЯ КНИГА СТАЛА ЧАСТИНОЮ МИСТЕЦЬКОГО ТВОРУ?*

 

Увага! 3 жовтня о 17.00 в харківській книгарні «Є» стартує буккросинг! Набридли власні книжки? Не знаєте, що з ними робити? Часи, коли старі кнжки здавали на макулатуру, минули!!! Приходьте до книгарні «Є» й обміняйте старі книжки на інші!

 

* ПОТРІЙНА УВАГА!!! УПЕРШЕ В ХАРКОВІ буде створено СКУЛЬПТУРУ З КНИЖОК!

 

Хочете, аби ваша книжка стала частиною ПЕРШОЇ В ХАРКОВІ СКУЛЬПТУРИ З КНИЖОК? Принесіть її до 3 жовтня (17.00) у книгарню «Є», і вона потрапить в надійні руки ГАМЛЕТА ЗІНКІВСЬКОГО!

За процесом створення книжкової скульптури може спостерігати кожен бажаючий. Усе, що для цього потрібно, ― прийти до книгарні «Є» 3 жовтня о 17.00, саме тоді й стартуватиме буккросинг!

дорогі брати і сестри, я так багато всього хотів вам розповісти, але про все забув. нагадайте :)

навіщо неадеквати намагаються всім довести свою адекватність? адже різниця між адекватом і неадекватом - як між мочалкою і качалкою... рібята, заспокойтеся, ми все одно бачимо, що ви неадеквати, не витрачайте енергію, займіться благодійністю або політикою...

www.bukvoid.com.ua/chat/

18 серпня з 12.00 до 13.30 на порталі БУКВОЇД чатимося зі мною :)

До міліції він приїхав сам, зайшов всередину - а після того залишив приміщення вже пацієнтом нейрохірургів...
http://www.fortecia.com/socium/detail.php?ID=2084

п.с. розрули все це гівно

дельфіни - вони як тепла гумова лодка, - сказав сірього, зігравши весілля в дельфінарії :)
відео з новин телеканалу "інтер" тут. аха, це той самий сірього з попереднього поста :)
http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2009/08/03/619864.html

у дитинстві він мріяв винайти машину часу - зі скейту і згорілого мотору від пральної машинки. потім у нас була нездорова тема - ми знайшли в під"їзді дріт, приєднавшися до якого, відключали настінне радіо в половині будинку... потім під"єднували до нього власний магнітофон і крутили рамштайн. а далі перлися, слухаючи, як бабуськи на лавках обговорювали цей дивний катаклізм... мовляв, нема новин по радіо, тіки ці сатанінські пєстні... потім ми колесили на байках по харківській області, дофіга падали, дофіга підіймалися... мені зараз 26, йому теж. ми знаємо одне-одного років так із 22... за кілька днів у нього весілля... у воді... і обручки йому та його дружині винесуть дельфіни... сірьога, ти звичайнонезвичайний :)

охоронець метро викидає п"яного чувака, викидає головою в бордюр. кров. я знаю про них: п"яний чувак не кине пити, охоронця, скорше за все, ніхто не чекає вдома... ну та то таке... ех, мені би ремонт себе...

ми з махном стоїмо перед входом на роботу. повз нас у двері нашої ж таки роботи вперто намагається проскочити чувак років під 50, мейбі старший. і от я йому кажу - вибачте, кажу, ми ще не працюємо, але скоро відкриємося, а поки-що ніяк. він зупиняється, уважно дивиться на мене й питається - а ви часом не ушкалов? ну да, - відповідаю я, - я ушкалов молодший. а звідки ви мене знаєте? з фотографій у пресі... - відповідає він і додає. - пам"ятаю, як ви моїй дочці мізки пудрили... по цих словах я впадаю в глибочезний штупор і чую його слова частково. якщо зібрати все докупи, то вийшло би приблизно таке: я домагався його доньки, а вона нівкакую. тому я весь час наярював їй по телефону, і саме тоді між мною і ним, папіком, відбулася неприємна розмова. і от коли я виходжу з пробуксовки, я питаюся - а як прізвище вашої доньки? він називає прізвище. я його тут не афішуватиму, але скажу, що чув це прізвище й не один раз. дівчинка - поетка. наскільки я знаю, тусує в спілці письменників. і колись у неї був закоханий один мій приятель - король маргіналів, якщо так можна висловитися. тобто позиції серед маргіналів, як і серед не-маргіналів, у нього були геть хуйові, але сам він був маргіналу маргінал. коротше, я стою і розумію, що чувак мені втирає те, що мені не дуже подобається, до того ж усе це чує махно. от я і говорю йому - ви мене певно з кимось плутаєте. він каже щось типу - та ну пацан, я панімаю, що це ніпріятно визнавати, але ніфіга, я тебе, урода грьобаного, добре запам"ятав... а я ще раз йому кажу - та нє, це не міг бути я. а він за своє - та ладно і так далі. і коротше він іде собі восвоясі якраз тоді, коли в мене падає планка і я хочу послати його відкривати нові землі й материки. потім ми з махном як порядні робітники ідемо працювати, але на обідній перерві ліземо в інет і шукаємо фотку цієї дівчини. і я розумію, що я її по ходу в житті жодного разу не бачив... у зв"язку з цим у мене виникає питання, нафіга втягувати людей у заміси, які існують лишень у тебе в голові. нафіга переконувати людей, що ти існуєш в раскладах, які крутяться лишень у твоєму схибленому мозкові. адже я так само міг йому сказати, що він на червоному жигулі переїхав 6 років тому таксу мого ліпшого корєша на станції куп"янськ-вузловий. світ такий величезний... а ми никаємося по шухлядах, які перебувають в нас у голові...